Історія створення роману. У 1872 р. Панас Мирний виїхав у службових справах з Полтави до Гадяча, де у свій час навчався і працював у повітовому суді. По дорозі візник розповів йому цікаву історію про місцевого розбійника Василя Гнидку, якого недавно відправили на каторгу. Доля сільського чесного парубка, що стає на хибний шлях, зацікавила молодого письменника, і він написав нарис "Подоріжжя від Полтави до Гадячого" (1872), який 1874 р. було надруковано у львівському журналі "Правда". Однак письменник на цьому не заспокоївся, він задумався над причинами, які призвели Гиндку до розбійництва, написав художній твір про "безталанну дитину свого віку" і назвав його "Чіпка" (1872). Рукопис повісті прочитав Іван Білик (старший брат письменника Іван Рудченко, відомий літератор, фольклорист, критик) і порадив соціальне вмотивувати його вчинки. Поради були слушними, і брати прийнялися за поширення і удосконалення твору; було здійснено кілька редакцій і 1875 р. під назвою "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" подано до цензури. Однак роман не був надрукований у зв'язку з опублікуванням Емського акта (1876) про повну заборону друкування творів українською мовою. Тоді письменник переслав роман у Женеву до дядька Лесі Українки М. Драгоманова, де за його сприянням у 1880 р. твір було надруковано. До революції роман друкувався у Львові (1887) і в Києві (1903, 1905), але в Києві - під назвою "Пропаща сила".
Тема. Сюжет. Особливості композиції. Роман Панаса Мирного та Івана Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" багатоплановий. У ньому відображено життя українського селянства протягом кількох поколінь-від заселення південних степів і закріпачення сіл до реформи 1861 р. і введення пореформених порядків.
Найбільше ж уваги автори приділили висвітленню передреформеного періоду, самого процесу розкріпачення селян і введенню земських порядків у країні. Письменники переконливо показали, що селяни були обдурені, що реформа не принесла справжньої волі, її було здійснено в інтересах поміщиків та капіталістів. Це й привело народні маси до шукання виходу з нестерпного становища, викликало стихійний протест, який вилився в численні повстання проти безправ'я і нового гноблення.
Роман складається з чотирьох великих частин, кожна з яких поділяється на розділи, їх у творі тридцять. Кожна частина і розділ мають свій зміст і композиційну завершеність. У першій частині йдеться про дитячі і юнацькі роки головного героя Чіпки, у другій подано історію села Пісок за півтораста років, третя продовжує розповідь про тяжку долю селянського бунтаря, а остання знайомить читача з його трагедійним кінцем. Події в романі розгортаються кількома сюжетними лініями: життя, боротьба і шукання соціальної справедливості Чіпки; життєвий шлях Максима Ґудзя, змалювання його морального занепаду: зображення процесу закріпачення, кріпосницького свавілля, царської реформи і народних рухів проти гноблення на всіх етапах розвитку села Пісок. Важлиничи є також менші сюжетні лінії: історія династії панів Польських. життєвий іплях товариша Чіпки Грицька, матері Чіпки Мотрі, дружини Галі.
Полії в романі відбуваються не в хронологічній, а в логічнопсихологічній послідовності. З головним героєм твору ми знайомимоси, коли ранньою весною він, сільський парубок, іде оглядати свою ниву, де зустрічається з "польовою царівною"-дівчиною Галею, а потім йде розповідь про його дитячі роки, працю за підпасича і те, як він стає господарем. Про дідів і батьків Чіпки і Максима йдеться не в першій, а в другій частині. Крім того, у творі багато спогадів і згадок персонажів, вставних епізодів, пейзажів, описів, масових сцен, розповідей, які поширюють панораму зображення сслиііськиго життя, дають соціально-психологічну мотивацію вчинкам персонажів, їх поведінці. Екскурс у минуле в другий частині роману, ясна річ, гальмує розвиток основних подій, дуже поширює експозицію, однак дає багатющий матеріал для характеристики головних персонажів, можливість авторам відобразити споконвічну боротьбу народних мас за волю, за людські права. Перший серйозний конфлікт Чіпки з місцевою владою - це епізод, коли у нього відбирають землю, якою його матір наділила громада.
Це й становить зав'язку твору. Молодий дбайливий господар шукає справедливості, сподівається знайти захист у суді, але скрізь кругова порука і кривда, що й приводить його до стихійного бунтарства. Талановитий юнак боляче сприймає грабіжницький характер розкріпачення і сміливо захищає кріпаків під час бунту.
Щоб помститися кривдникам, він стає на шлях розбою, "рівняє бідних з багатими". Але сильна натура не може відразу впасти.
До чесного життя повертається Чіпка після одруження з Галею. Односельці обирають його членом земської управи, він хоче бути корисною для громади людиною. Однак для повітових земських діячів він виявився небезпечним, і його незаконно виключають із земства через "неблагонадійність". "Як сто зміїв разом ужалило його серце"-таким порівнянням підкреслюються переживання Чіпки. Боротьба з земським панством і губернськими виновниками "за правду" є кульмінацією в творі. Перемагають хитрі і підступні вороги. Чіпка знову стає на хибний шлях розбійництва, сходиться з злочинним товариством; життя зробило його жорстоким.
Арешт і заслання Чіпки до Сибіру, трагічна загибель Галійого дружинитака розв'язка твору.
Як бачимо, композиція роману складна, кожна складова частина ЇЇ підпорядкована розкриттю причин, чому кращі люди з народу стають злодіями, розбійниками, власне "пропащою силою".